Методи контролю пального
Методів контролю палива існує безліч, як загальноприйнятих, якими користується більшість власників автопарків, так і індивідуальних, що впроваджуються на окремих підприємствах. Розглянемо основні.
По-перше, розрахунковий метод контролю палива. Він передбачає програмний розрахунок витраченого пального. Використовується в тих випадках, коли на автомобіль встановлено тільки GPS-трекер, але потреба контролю палива існує. У цьому випадку програма розраховує кількість витраченого пального, виходячи з пройденого шляху та середньої витрати, встановленої для автомобіля. Оскільки кілометраж, завдяки супутниковій системі GPS-контролю, обчислюється з мінімальною похибкою, то й дані щодо палива будуть точнішими, ніж, наприклад, при використанні інформації про кілометраж зі спідометра. Але в будь-якому випадку витрата береться середня, що робить результати цього методу загалом досить приблизними.
Другий спосіб контролю палива — підключення GPS-трекера до штатного датчика рівня палива. Будучи точнішим за попередній, цей метод теж не дає бажаної точності вимірювань, оскільки штатні датчики допускають похибку вимірювання до 20%.
Третій метод — контроль палива за допомогою CAN-шини. Його можна вважати інтерпретацією другого методу. Власне, це зчитування з бортового комп’ютера автомобіля інформації, яка, надійшовши на GPS-трекер, з’явиться у користувача на комп’ютері. Тут знову важливо пам’ятати, що дані штатних датчиків транспортного засобу не завжди вирізняються високою точністю.
Четвертий, найпоширеніший на сьогодні метод — контроль палива за допомогою датчиків рівня. Такий метод передбачає підключення до трекера ультразвукового або ємнісного датчика рівня палива, який передає інформацію про залишок пального в баку, з чого програмно обчислюється витрата. Також, використовуючи датчик рівня палива, ми отримуємо інформацію про заправки — аж до точного об’єму залитого пального і місця заправки, а також про зливи пального. Метод забезпечує точність вимірювань до 1–2% об’єму пального, що залежить значною мірою від типу датчика. Сучасні датчики переважно є термокомпенсованими — тобто враховують вплив температури на зміну об’єму пального.
Також доволі популярний метод вимірювання витрати палива за допомогою лічильників-витратомірів, або так званих проточних датчиків. Вони не дають інформації про залишок палива в баку і підраховують виключно витрату, що актуально, наприклад, для тракторів. Установлюють такі лічильники в паливну магістраль, а не в бак, як це відбувається з датчиками рівня. Із суттєвих мінусів такої системи — як правило, лічильників для одного транспортного засобу необхідно два, щоб врахувати і прямий, і зворотний потік палива.
Вирішувати, безумовно, Вам. На вибір того чи іншого методу можуть вплинути Ваші вимоги до точності даних, тип транспортних засобів і методи їх використання. А наші фахівці із задоволенням проконсультують Вас і допоможуть визначитися з вибором!
Якщо треба — можу перекласти наступний фрагмент або зробити короткий варіант для сайту чи презентації.